Дзвонять дзвони на телеекрані,
Б’ють на всі церковні голоси,—
Світ завмер і слухає весняні
Переливи їхньої краси.
Їхні тони вилиті з любові
І тривоги — чуєте їх дзвін? —
Дзвонять дзвони — срібні, малинові,
Дзвонять, підіймаючись з колін!
Б’ють на сполох — слухайте їх, люди!
Дзвонять, як у давню давнину!
їхні тони линуть звідусюди,
Будять світ з байдужості і сну.
Переходять через рубікони,
Чисті, як молитва чи любов,—
Як вони видзвонюють — ті дзвони,
Здійняті з соборів і церков!
Дзвонять в хаті, на телеекрані,
Б’ють на всі церковні голоси,—
Світ завмер і молиться на грані
Самогубства — господи спаси!
Світ в одчаї ловить за канати,
Б’є у дзвони — душу воскреша,
Вже і сам не в силі розпізнати,
Що то дзвонить — дзвони чи душа.
