Зчовганий, порепаний, побитий –
Сучкуватий батьківський поріг…
Поклонись, скажи йому
“добридень”,
Бо твоє імення він зберіг.
Бачиш: на лиці його, як шрами,
Вічність пропечатала сліди,
Але він співає під ногами,
Він тебе виглядує завжди!
Сину мій, клякни перед порогом,
Обітри лице його сумне, –
Не ступи відступником на нього,
Бо з-під нього кров моя лине!
- Наступний вірш → Іван Гнатюк – Боже, скільки розвелося
- Попередній вірш → Іван Гнатюк – Скіфи, гуни – вимерлі епохи
(Оцінок ще немає)