Іван Гнатюк – Притча про жертовність: Вірш

Триптих

1. Мати

В ім’я ідеї — матір до стіни,
Перед холодне дуло карабіна.
Але в очах — ні жалю, ні вини,
Його душа — як статуя камінна.

Дивився в рідне пасемко сивин —
І цілився у цяточку на лобі.
…Голгофа. Хрест. І він на ньому — син,
Розіп’ятий у маминій жалобі…

В ім’я ідеї, зціпивши уста,
Наводив дуло — холодно і строго.
А мати, наче здійнята з хреста,
Навпошепки молилася за нього.

2. Кохана

Він дихав нею, він боготворив
її, святу, довірившись, як долі,
И не стямився, як сумнів мимоволі
Закрався в душу й лиха натворив.

Той сумнів був сильніший за любов,
І він в ім’я великої ідеї
Доніс верховним ідолам на неї,
Доніс — і сам за жертвою прийшов.

Але вона без осуду і зла,
Побачивши в очах його тривогу,
Закохано всміхнулася до нього
І на жертовник — з усміхом пішла.

3. Самопожертва

Яке життя — така йому і шана.
Тут не зарадить жодний компроміс.
Була у нього мати і кохана,
Але він сам у жертву їх приніс.

Не поступився совістю своєю
(Давав же сина в жертву Авраам)
Він цілий світ оддав би за ідею,
В ім’я ідеї згинув би і сам.

Але якось, побачивши, що руки
Його в крові — й ні роду, ні сім’ї,
Він сам себе ізгарячу-розпуки
Приніс у жертву ідолам її.

В ім’я ідеї — з кров’ю на руках
Він каїном пребуде — у віках.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Іван Гнатюк – Притча про жертовність":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Іван Гнатюк – Притча про жертовність: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.