Ми заховалися у дім,
Забутий осторонь галактик,
Де світ, мов атомний реактор,
Горить у безумі своїм.
Сей дім — як рай: ні суєти,
Ні світового безголов’я, —
Сьогодні, мабуть, лиш любов’ю
Себе ще можна зберегти.
- Наступний вірш → Іван Гнатюк – Колискова
- Попередній вірш → Іван Гнатюк – За роком рік – як птахи вдалені
(Оцінок ще немає)