Пісні полеві: вицвілі, рясні,
відрадо днів розсміяно-бурхливих;
несу поему рідної землі
і бачу — будуть жнива.
Ой будуть душі і серця щасливі,
бо щастя наше в травах і квітках;
хай позолоттю ще ясніють ниви
і пилом присипають шлях.
А ми до гір! Бо віра на верхах, —
в долині сон, журба ще нас спіткає;
хай всі, що відродилися в житах —
завзяттям запалають.
Забути горе, — полюбити гнів
повинно нині сильне покоління,
щоб гордо йшло до свого управління
крізь дим і полум’я років.
Ще в невідомім наш побідний спів,
серпанком вкриті золоті заграви.
Та знаєте, що наш народ дозрів
до власної держави!
Пісні полеві: вицвілі, рясні,
відрадо днів розсміяно-бурхливих;
я бачу гнів Великої Сім’ї, —
криваві будуть жнива!!!
