Провесна. Озеро. Лебеді пишні.
Білі два лебеді – гордість моя.
Промінь з-за хмар нарожевілих блиснув
в хвилях забутих в гаях.
Хвилі зелені! Я бачив вас часто,
тихими завжди, як ниви, були;
знаю: як би примиривсь з своїм щастям,
в серці б до нині жили.
Ні, не судилось, а в вирі життєвім,
тільки тут-там заблестять у очах,
тільки дивлюся, що плачуть не меви,
а пропелери гучать.
