Іван Ірлявський – В степу: Вірш

Тут вітер, самота та спокій
та неозора просторінь,
а в далечинах горді кроки
твердих господарів, як рінь.
Ті кроки глушать степ зелений,
тривожать гнівом самоту;
тому вони такі надхненні,
що мають силу і мету.
І не загубишся у тиші,
щоб не почути серць биття
й не бачити, що час напише
у книгу боротьби й життя:
Веселе сонце, тихий квітень,
старі доспівані пісні
і те, що в серці вічно світить
крізь радісні й бурхливі дні.
Ой надивись на степ квітчастий
і на далекі хутори,
що скоро скриються у рясті,
як ранні за горбом вітри.
Послухаймо, яким тут співом
вітають птиці рівнину,
де будуть пшениці та жниво,
де вчуєш пісню не одну:
про вітер, самоту і спокій
та неозору просторінь,
про горді в далечинах кроки
твердих господарів, як рінь.