Хто це бродить по саду,
Хто гойдає голі віти?
На чиєму це сліду
Зацвітають дивні квіти?
Хто це поле оголив,
Хто затяг туманом далі,
Хто це верби нахилив
У незміряній печалі?
Воду хто подів з ріки,
Чом човен стоїть без діла,
І куди летять пташки,
Куди мчать швидкі їх крила?
Хто це суму нам приніс,
Чому думи серце краять,
Чом шумить тужливо ліс,
Чому сосни засинають?
Небо чом тепер сіріше,
Чому наше сонце ясне
Стало знову холоднішим –
Пізно встане, рано згасне…
Вітер починає гру –
Він опале листя носить,
Відпочине у яру,
Прошепоче тихо: «Осінь».
