Знаю все, що ховає той берег Десни:
Там дерева й кущі, і безкраї луги,
Буйноцвітна трава вироста щовесни,
Коли повінь поверне Десну в береги.
Там доріжки малі на всі боки біжать,
До озер і заплав закликають стежки.
Коли літо мине, віддзвенить сіножать,
Поспішають до обрію сіна стіжки.
І неспокій зростає тоді у мені,
І хвилюється сумно життєва ріка.
Що мене на тім боці небавом чека?
Що ховає той берег в близькій далині?
Я до серця узяв цей журний виднокрай,
Він так часто вночі розтривожує сни.
І навіщо мені потрапляти у рай,
Коли я за життя мав той берег Десни.
