Іван Коваленко – Утома: Вірш

Знову утома,
Сум і печаль, –
В вікнах знайома
Засніжена даль.

Простір безмежний,
Глибокі сніги,
Вітер бентежний
Гуля навкруги.

Де ж всі дороги?
Поле одно!
Повний тривоги,
Дивлюсь у вікно.

Як вирушати
В світ без доріг?
Тиша в кімнаті.
Холод і сніг…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Іван Коваленко – Утома":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Іван Коваленко – Утома: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.