(Переклад Ф.Скляра)
Вигадниця Мартишка, Осел, Козел
Та клишоногий Мишка
Затіяли Квартет заграть.
Двіоскрипки, ноти, бас і альт дістали
Й під лину в лузі посідали,
Щоб світ мистецтвом чарувать.
Ударили в смички,— ладу ж дарма шукать!
— Стій, братця, стій! — кричить їм
Мавпа.— Постривайте!
Хіба заграєм так? Інакше посідайте.
– Ти з басом, Мишечко, сідай проти альта,
Я, прима, сяду проти втори;
Тоді вже буде музика не та:
У танець підуть ліс і гори!
Знов сіли, почали Квартет;
А діло все не йде вперед.
— Стривайте ж, я знайшов секрет, —
Кричить Осел,— усе в нас піде ладом,
Як поряд сядем! —
Послухали Осла, поважно сіли вряд;
А все-таки Квартет не йде на лад.
Ще гірше, ніж раніш, пішли між ними чвари й свари,
Кому і як сідать.
Припало Солов’ю якраз там пролітать.
До нього всі вдались, як до свого спасіння:
— Будь ласка, — мовили, — таж наберись терпіння,
Допоможи Квартет улаштувать,
І ноти й інструмент зуміли ми дістать,
Скажи лиш, як сідать! —
Щоб буть музикою, потрібне тут уміння
Та трохи тонших би ушей,— їм одмовляє Соловей,—
Тож, як сідати — сварки марні,
Бо з вас музики незугарні.
