Я так люблю Вас дорогі Карпати,
Коли ранковий стелиться туман,
І в горах ніжних запах рути-мяти,
Мене п’янить, немов отой дурман.
Люблю дивитись я на бистрі ріки,
Що так бурхливо в далечінь течуть,
І Черемоша хвилі мов трембіти,
Мелодії для серця виграють.
Й хвилі Прута біжать кудись далеко,
Срібляться води як кристальний дзвін,
Тут прилітають гніздитись лелеки
З невидимих, далеких нам сторін.
О гори рідні, полонини милі,
В любові Вам сьогодні признаюсь.
Із чужини, де теж є гори сині,
Я Вам, повірте, в вірності… клянусь.
