Не говори мені нічого
І знай, що в цьому, не є потреба,
Я лиш торкнуся, погляду твого
І зрозумію, що Тобі треба.
Я в нім побачу вечірні зорі,
Що кличуть, манять у даль до себе,
Із ніжних хвиль, приплив у морі,
І у веселці – ласкаве небо.
Я в них побачу промінці сонця
І білий цвіт ромашків в полі,
Вони для мене, як два віконця,
В яких палає вогонь любові.
Вони бездонні як два озерця,
І чисті наче роси ранкові,
Вони припали мені до серця
Ті очі твої, такі казкові!!!
- Наступний вірш → Іван Кушнір – Повертайтесь до рідного дому
- Попередній вірш → Іван Кушнір – Тобі
(Оцінок ще немає)