Про повідь на Закарпатті та участь чиновництва в ній
Гори.
Горе.
Зсуви.
Дощ. Дощ.
Закарпаття тоне.
Скільки йде площ
У води полони!
Голод.
Холод.
Чим
зарадити може
держава?
Її допомога —
цівка.
Милосердя людського —
лава.
Одна
Домівка.
І везуть вантаж
Вагони,
авто,
коні:
“Був наш
Є ваш” —
З усіх регіонів.
Щоб душу
ми не дали Богу,
Не зимували в майці,
Нам шлють іззовні допомогу
І угри, й китайці.
Здавалося,
вщухає біль,
Стихія віддає рівнини.
Та ятрить,
ятрить рани цвіль —
Підлість людини,
Коли зникають вантажі
У нетрях комерційних рік,
Це ж нас
ізводять не чужі,
А власні упирі,
Коли шикують черги в ряд
Не день,
не два,
не п’ять,
То що це
за дурний наряд,
Допоки ж їм стоять?
Хтось хворий,
зголоднів,
а чи
Не має
де
сховатись взимку.
А в Рахові
гниють харчі,
Не пропускають
там підтримку.
Бюрократи,
чиновники,
влада!
Не у чергах
себе явіте.
Не заважайте ладу.
Допомозі —
зелене світло.
