Скаче кінь додомів,
А стремена пусті.
Щойно хвіст додимів,
Як і шрами густі.
І знайома рука
Не притримує лет,
І козацький рукав
Не заходить на злет.
І знайомий сап’ян
Не торкає ребра.
Скаче, скаче буян
За пороги Дніпра.
І щоночі, щодня
Вже не рік, вже не вік
У сузір’ї коня
Відбивається скік.
