З гір — з гостини — вертають вони,
і лошиці несуть молодиць:
у жінок під серцями сини,
і лошата — в лошиць.
Будуть знову коні й мужі
однакові бачити сни,
будуть гризти ночей коржі
й нюхати євшани,
Будуть гнати скажено овець,
вірних травити псів,
що каганчиками язиків
світять шлях
навпростець.
Западуться сімсот стежин,
ззайчатіють вовки,
як летітимуть до дружин
коні і пастухи.
У хатках, що присипав сніг,
у стаєньках —
стократ
цілуватимуть риси свої
у синів і лошат.
