Одягає маску блазня — впізнають.
Вбирається в тогу незворушного судді —
благають:
— Перестань, хіба це ти?
Лисом перевдягається — кричать:
— Ми вже давно тебе впізнали,
досить!
Дон-Жуанів плащ накидає на себе —
сміються:
— Не той фасон.
Нап’ялює маску хамелеона —
і сам же зриває із себе той лик:
смішний,
розгублений чоловік —
ніяк не збагне,
що в кожній масці
є розріз
для очей.
- Наступний вірш → Іван Малкович – Країна сонця
- Попередній вірш → Іван Малкович – Купи рум’янку
(Оцінок ще немає)