ці беззвучні слова що нашіптую їх десь-таки западають
згодом певно наткнувшись на них ти пронизливо їх зрозумієш
і подумаєш — боже це ж він зізнавався в любові
і просився щоб ніч коло тебе хоч пересидіти
він не вірив в слова він не став паном слів він боявсь
що слова залегкі в нетривкім і тривожнім цім світі
він нашіптував їх як дими
як дими із твоїми очима
і хто знає чому не гірчили вони й не в’їдалися в очі
- Наступний вірш → Іван Малкович – Нещасливе кохання
- Попередній вірш → Іван Малкович – З народних мотивів
(Оцінок ще немає)