По всіх містах їх діти стигнуть,
мов цитриновий сік у цитрі.
Як саком — рам’ям милостиню
зачірпують цигани хитрі.
Ця бездержавна лихоманка,
ця пісня тоскна і незгасна…
Моя Вітчизно, ти — циганка:
чужа, небажана й прекрасна.
Твоїми зимними руками
мене просіяно крізь сито,
щоб я блукав, сумний, світами
й визбирував циганське мито.
