Розгублений і зблідлий молочай,
зелені лики стебел — білі чари.
Ой заваріте, мамцю, мені чай
із корінців сухого молочаю.
Ох, сині жилки на моїх руках —
чого ж ви, мамцю, у такім одчаю?
Подайте мені в збанку молока
з листків блідозелених молочаю.
Усміхнене й просвітлене лице —
то, мамцю, все, що вам я залишаю…
А ви… ви не зривайте молочаю,
що завтра зранку дивно зацвіте…
