Гуцульська ніч і Криворівня,
вінок з дзвіночків на столі,
і вічновдова,
елегійна
серед вінка свіча стоїть.
Вона минає в нас на лицях
і в став стола все тоне десь,
і, ніби Черемош в кашиці,
далекий жаль мім в стіни б’є, —
бо лиш мине гроза і свічка —
ти легко відлетиш із гір, —
твоє худе дітвацьке личко
проступить крізь тонкий папір…
Відпродай, ґаздо, мені хату,
вино, і віск, і решту свіч,
аби я мав де
панувати
і банувати
ніч у ніч…
