Лубочки стишені, пастуші
вже не диктуєш ти,
лиш порожніють з тютюнцем папуші,
і сохнуть чарочкам роти.
Тож дай мені ще трішки сили,
бо, мабуть, там зима —
Дерева тіней натрусили,
а яблук і нема.
Лиш кахлі скалочку ще видко,
де жовняр на коні:
при боці жовте пістолєтко
і горличка в вікні.
Потомлені янголи мовчки,
ховаються за край…
Ще чутно пісню, але й з неї
повитікав Дунай.
