Розсипались на вітрі — і висять
довільні, невблаганні карти долі,
та крізь брудні дими із урнових багать
хіба розгледиш їх? Та й королі всі — голі
(мабуть, що й ти — король): в тобі ось не на жарт
метро собі червоне збудували
страхи і сумніви — обранці сил могутніх,—
та знаєш ти: ще не перемішали
байдужі руки тих байдужих карт,
і дурень зріє в кожному з присутніх.
- Наступний вірш → Іван Малкович – Іван і щезник
- Попередній вірш → Іван Малкович – Поїзд
(Оцінок ще немає)