я ще один із тих що обманулись
і відізвавшись із копальні хромосомів
піддався легкодухо на життя
покинув рай імлавої копальні
де — мов жива роса — тріпоче купно
невидиме зерно людей
(у щільниках незримих)
прийшов — зацвів — зів’яв —
і шусть у землю
скрізь у землі
ледь глибше за картоплю
розлігся наголяса перед Вишнім
однаковісінький кістковий інвентар
(немов єдина на землі доцільність —
кістки вирощувати власні)
банальні ієрогліфи людей
мов сірнички дитячою рукою
поскладані . . . . . . . . . . . . . .
намарні люди котрих навіть Бог
не в змозі пригадати на обличчя
