Іван Малкович – Незбагненна любов до мельникування: Вірш

Я додому поїду. В ШтенЕвім млині,
де стіни можна їсти, ніби хліб,
наймуся мельником і стану заробляти
цеберчик кукурудзи день при дні
й мукою шар за шаром покриватись.

Під бухкання ківшів — тах-тах, тах-тах —
полюбить серце битися в млині,
де душі зерен куряться і пахнуть…

Та перебухкає, замулиться і вмовкне
(бо мельника мукою занесе),
вода піде до іншого млина,
і колесо затихне, —

і тільки з-під муки, яка проломить дах,
пульсуючи у ній, ростиме впертий звук —
тах-тах, тах-тах, тах-тах…

О серце мельника в пожорнаних житах…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Іван Малкович – Незбагненна любов до мельникування":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Іван Малкович – Незбагненна любов до мельникування: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.