Відпадає світу кора,
видно нерви живі.
Лиш роса, як небесна ікра,
мерехтить на траві.
Йдуть останні. Вгорнулись в ясу,
наче з неба посли.
Позбирали святу росу,
на базар понесли.
- Наступний вірш → Іван Малкович – Зближалося на тридцять літ
- Попередній вірш → Іван Малкович – Росте тривоги чорний парашут
(4 оцінок, середнє: 4,25 із 5)