В. Морозову
Гаряче дерево з півмісяцем і чортом
ми спроквола п’ємо, а три слони пливучі
сховалися у іншу філіжанку;
допоки музикант не скінчить «Parco morto: »
смаглявий кави дух не вивітриться, й кручі
не наповзуть на нас — і ми аж спозаранку
роз’їдемось самітними дощами
в одноманітних снів кавове ворожіння,
де все, як і в житті, далеке і звичайне,
де трохи е почвар, асфальту і везіння…
