Сизі ранки поснулі,
зозулі під росами сплять,
зелені стебла цибулі
з низеньких туманів стримлять.
Грузне в туман драбина,
прихилена до воріт.
Видно: якась людина
мирно стриже живопліт.
Чутно, як соки нуртують,
й знову при рідній ріці
равлики біло мурують
тихі свої церковці.
Хочу і я ставати
тихим, гасити вапно,
і живопліт доглядати,
й довго дивитись в вікно.
