стиха
темінь
снує
усе глибшу і глибшу
докопує вечір криницю
ось і гуси
вертають
з левади:
їхня крізь вечір вервечка
мов білий
тунель
мовби гуси
то вузлики з білою крейдою днів —
божі бутлі на біле
із левади ідуть
наслухають в собі
бубнявіння
їю кругліє й росте
покалатує з боку на бік
хилитає гусьми
придивись:
біле в білому зріє
і яріють жовтки —
сонця тиха розсада
ще тихіше
під ранок
снуються тумани:
розсипається з вузликів крейда —
розвіваються гуси навкруг
і зливаються з обрієм
тануть
підіймається сонце
з левади
де-не-де
лиш шкарлупи яєць
у траві
