Дівчинко моя фіалковая,
чом ти мене не любиш? —
чорний кінь прийде, свисне на мене —
тогди плакати будеш.
Кулі летіли, в мене цілили —
я за листя ховався:
яворовий лист до серця притис—
і не вбитим зостався.
Летіли кулі тонкі, стальові —
кучері розчісували:
із серця нишком в зелену фляжку
мед-пива наточували.
А літа мої йшли, мов косарі
по залізному мості;
я листи писав — їх тобі несла
синя рибка на хвОсті,
Дівчинко моя фіалковая,
я ж собі й не гадаю,
що бистра вода рибку понесла
до чужого Дунаю.
- Наступний вірш → Іван Малкович – З’ясування із білим каменем
- Попередній вірш → Іван Малкович – На сцені маку
(Оцінок ще немає)