«Я тим, кого любив найбільше в світі,
приносив тільки сум’яття і біль»?..—
в якому запопадливім повіті,
хто сотворив цей вбогий водевіль?
Де ж ті зболені, сум’ятні, до кого
я був жорстоким?
Чом тепер вони
мої сліди збирають по дорогах,
де ми разом ішли…
Із-за стіни
минулих літ — де зникли їхні рани?
Не бачу ран! Ввижалися мені
вони колись.
Насправді ж — смійся, Йване! —
усі синці лиш на твоїй спині.
- Наступний вірш → Іван Малкович – Нещасливе кохання
- Попередній вірш → Іван Малкович – З народних мотивів
(1 оцінок, середнє: 1,00 із 5)