“Господи, віку, просю тебе, ти
Панові нашому не вкороти.
Хай поживає у світі довгенько!”
Молиться щиро бабуся старенька.
Чує те пан і бабусю пита:
— “Чом та за мене молитва свята?”
— “Тим, що за вашого діда я мала
Шестеро ярок, — бабуся сказала, —
Двох він до себе на двірню забрав…
— Буде із тебе й четвірка, — сказав…
Батенько ваші, осівшися, пару
Другу забрали у панську отару…
Ви ось хазяйство до рук приняли,
Скоро і пьяту у двір заняли…
Дай же вам, Господи, вік довголітній,
Щоб не заняв ваш синок і послідній!”
- Наступний вірш → Іван Манжура – Уривок
- Попередній вірш → Іван Манжура – До Музи
(Оцінок ще немає)