Ніжився кіт,
Край воріт,
Грів на сонці живіт.
Враз із двору в хлівець
Залетів горобець.
— Цвір-цвірінь,— цвірінчить.
Кіт підкрався
І вмить
Спритним рухом ловця
Упіймав горобця.
— Ну,
сказав він за тим,
Зараз я тебе з’їм!
— Що ж… настав мій кінець, —
Відповів горобець,—
Але злись
Чи не злись,—
Хто ж невмиваний їсть?
Кури знають про це,
Гуси знають про це,
Діти зранку
До сніданку
Миють милом лице,
Навіть он голуби
Чистять вранці дзьоби.
- Наступний вірш → Роман Купчинський – І там і тут
- Попередній вірш → Іван Нехода – А чому у зайчика тріснута губа
(Оцінок ще немає)