Іван Нехода – Ще тліє згарище села: Вірш

Ще тліє зарище села,
Валяються фашисти вбиті…
Учора битва тут була.
Опухлики і Невель – всі ті
Місця затямим, кожен з нас
Тут кров свою пролив учора…
Над трупом тих, хто в битві згас,
Берізка тужить білокора.
Мов сльози – листя з верховіть…
Труп білобрисого хлоп’яти
Бідою чорною висить,
До помсти кличе, до розплати.
Священна ненависть – рости!
Тремти, фашисте!
Осінь. Жовтень…
Хрести,
Березові хрести.
Землі хотів? Її знайшов ти!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Іван Нехода – Ще тліє згарище села":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Іван Нехода – Ще тліє згарище села: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.