Три дні метелиця мела,
Заносила путі,
Три дні не виїхать з села,
Ні пішки не пройти.
Буксують “емки” у снігу,
Буксують грузові.
Збивають зайця на бігу
Бурани снігові.
Зими такої, поки й світ,
Не знали старики.
Зривалась шкіра із руки,
Як брались за курки.
В таку югу ми йшли на штурм,
На штурм Великих Лук.
Вітри нам грали замість сурм,
Знамена рвали з рук.
Несли гармати по снігах,
Котили їх вручну…
По нас вивчатимуть в віках
Вітчизняну війну!
Ішли і падали в метіль,
І кожен злість беріг.
І – що нам втома, що нам біль?
Ішли в замети, в сніг…
Грудьми, кривавицею рук
Ми брали кожну п’ядь.
До перемоги нам, до Лук,
Рукою вже подать!
Ми бились вдень і уночі,
І гнів кипів в очах,
Ввірвались в місто, як мечі, –
В фашистів на плечах!
Рубали їх і брали в бран
У зиму цю страшну…
Мела метіль, ішов буран,
А ми – несли весну!
