А що станеться так,
Я не мав і на мислі…
Я придумав тебе
У хвилину самотності –
На хвилину розради…
І раптом заблисла,
Наче образ первісний
В словесному мотлосі,
Самородковий образ,
Ні в кого не вкрадений, –
Моя вигадка щира
Без заміру-умислу…
Я придумав тебе
На довічну розрадоньку,
На довічне горіння,
На довічне безумство.
