Богданів багато,
А Хмеля – ні жодного.
Чи їх не було,
Чи спились нанівець…
Слова – пережовано
І заангажовано
В гетьмани не тих, –
Тож нехай йому грець!
Урветься терпець
Нерозумному Йванові –
За вила він схопиться
І за косу,
І виростуть знову
Могили курганові,
А землю птахи по степах
Рознесуть.
Така наша доля:
Суцільними ранами
Кривавиться
Край
Самозгубних
Сердець…
Посієм Богданів,
А вродить Іванами –
Все той же врожай…
І нехай йому грець!
