Чого тобі, затятий чоловіче?
Ти вже і так доволі завинив,
Перегрішив, заборгував удвічі,
Утричі сам собі заборонив
Любити й бути любленим,
Шукати
Примару щастя,
Радощів мару…
Не хочу я з тобою вікувати –
Вже краще від перелюбу помру!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Зі старістю важко змиритись
- Попередній вірш → Іван Низовий – І магія забутої елегії
(Оцінок ще немає)