Цвітуть фіалки синьоокі
в моїм саду,
а наокіл панує спокій
такий глибокий і високий,
і я чогось такого жду
невірогідного… Не знаю,
з якого краю прилетить
той гість, якого я чекаю
в цю мить, –
нехай скоріш летить!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Всі ярлики познімали
- Попередній вірш → Іван Низовий – Полечу не від Сяну до Дону
(Оцінок ще немає)