Довго від спокуси я берігся,
Мимо гречки з острахом ходив,
І мої калини та берізки
Чахли біля збіглої води.
Сам себе гнуздав я і триножив
І на кпини брав себе я сам,
Обережним чувся – не тривожив
Грізного судді, що в небесах.
Хто ж мене сьогодні приневолив
Жить по серцю, та – без голови!
Господи, якщо ти це дозволив,
Значить, ти на це… благословив?
- Наступний вірш → Іван Низовий – Наталю, заспівай мені тихцем
- Попередній вірш → Іван Низовий – Тепло останнє віддає земля
(Оцінок ще немає)