Дожити б до травня лишень,
А рідне село підожде…
Таких білоцвітних вишень
Не бачив я більш ніде!
Жива, неповторна картина –
Такого й митці не втялИ:
Запінена вся долина
Відживленої Сули…
Втопила вишнева повінь
Оселі – стримлять дахи,
І зайчиком скаче промінь,
Ховаючись в лопухи.
Моя незабутня Валя
Копається на грядках,
Вся біла, немов конвалія,
І юна не по роках.
Тополі бредуть черідкою,
І вже явори не журні.
І я – молодий – Кучерівкою
Простую по білині…
