Іван Низовий – Гарно звуть її – Червона: Вірш

Річка рідна, автохтонна
Українській цій землі,
Гарно звуть її – Червона –
І дорослі, і малі.
Себто гарна дуже, красна
Власним виглядом вона,
Хоч сьогоднішня, сучасна
Дещо, вибачте, брудна,
Дещо виснажена, в мулі,
Й куширами заросла…
А в недавнім ще минулім
Справді Красною була!
В ній гуляли красні риби
У дзеркальній глибині,
А сьогодні… де ті глиби,
Де ті риби визначні?!
Незначні лиш красноперки
Та сяка-така дрібня,
А значнішого теперки
І не видно в світлі дня.
Все одно ріка Червона
Сватівчанам дорога:
Прохолодно-водогонна,
Жити їм допомога,
Напува поля й городи,
Прихорошує гаї,
І дарує вряди-годи
Дуже красні врожаї!
Місто Сватове на річці –
Не таке, як інші всі:
У святковій начеб стрічці,
Справді красне по красі,
Віддзеркалюється в водах,
Як лиш прийде день новий,
Свіжий вигляд, вільний подих,
Гарний настрій трудовий!