Хоча б одного жайвора у небі,
бодай одного перепела в житі
почути, перш ніж випаду з орбіти
маленьким, непримітним метеором!
Життя було затурканим надміру –
ні в гору не дивився, ні під ноги,
розчавлював комах, топтав барвінки,
в багнюці власну долю утопив.
Блукаю, невдоволений собою,
примарою по замкненому колу
над прірвою, якої ще не бачу,
та всім єством її передчуваю.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Прожив не так, як би того хотів
- Попередній вірш → Іван Низовий – І вищої в житті не знаю честі
(Оцінок ще немає)