І досі я не в тому літаку,
І не лечу нікуди – зависаю
У просторі і часі,
І не знаю,
Чого сюди я впхався нашвидку.
Оце б сидіть на березі ріки
І плинути в думках за течією –
Нехай би над задумою моєю
Літали літаки і світляки,
А я б сидів, мудрішав би щомить
І набирався досвіду земного,
Смалив цигарку
І не знав,
Від чого
Душа щаслива іноді щемить.
- Наступний вірш → Іван Низовий – Свободу люблячи шалено
- Попередній вірш → Іван Низовий – Епілог
(Оцінок ще немає)