І хочеться позаздрити комусь
Славетному,
І чомусь не вдається,
І я над цим не плачу,
А сміюсь,
Й душа моя полегшено сміється
Над задрістю чужою:
Це ж вона
Весь білий світ плямує чорнотою!
Втішаюся святою простотою:
Що слава – хай неслава обмина!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Я так іще ніколи не писав
- Попередній вірш → Іван Низовий – Букет осінніх квітів на столі
(Оцінок ще немає)