Півжиття проспавши п’яним сном,
Я прокинувсь – і покинув пити…
Ніч глибока за моїм вікном.
Пахне літо молодим вином.
Жаль, що пізно й нікого любити!
* * *
Вимирають поети, як мамонти,
В цій мерзоті чи мерзлоті…
Та невже, Україно-мамо,
Ти
Їм такого бажала в житті?!
* * *
Червоній калині підрубано кореня –
Кров’ю стікає вона помалу…
А ми говоримо
Про державотворення,
Слізьми поливаючи
Крону калини
Зів’ялу!
