Його не броня прикривала в бою,
А “бронь” закривала від бою.
Він чистив тили у колимськім краю,
Не жертвуючи собою.
Мій батько в атаку приречено біг
І падав на землю криваву…
А цей без атак і крові “переміг”,
Присвоївши воїнську славу.
Не знято і досі зневаги тавро
Із тих, що пропали без вісті…
А цей із трибуни розказує про
Геройські діла “особістів”.
Мій батько в жертовному списку війни
Під знаком питання донині…
А цей “експонує” свої ордени
На грудях – парадній вітрині.
