Краса Донбасу не вражає зір –
Її дано збагнути не одразу.
Її не втиснути в банальну фразу,
Не зміряти шкалою звичних мір.
А ти, поете, серцем їй повір,
Ввійди у неї, як в озоння лісу,
І в час урочий ти помітиш риси
Тонкі і ніжні, наче струни лір,
В отих копрах,
Що мріють за Дінцем,
В отих тополях, що припали пилом,
В серпанку, що тремтить за небосхилом,
І в пшеницях, що линуть з вітерцем;
В дорогах, що не видно їм кінця,
В людських діяннях, що нема їм краю…
Донбас – листок на гілочці Дінця,
Донбасові навіки присягаю!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Прапрадіди
- Попередній вірш → Іван Низовий – Катерино, ти знов приходила
(Оцінок ще немає)