Лікуюся твоєю гіркотою,
калино прибережна, – бережи
мене серед чужди
й допоможи
олжу долати правдою святою!
Вона ж, мов та вода, змива сліди
огиджень яничарських з твого грона,
калино оберего-охоронна
над журкотінням вічної води!
- Наступний вірш → Іван Низовий – Поголюся – помолодшаю
- Попередній вірш → Іван Низовий – Осіннє
(Оцінок ще немає)