1
Львів… Кав’ярня на Поштовій…
Столик в темному кутку…
Тільки ти! І я готовий
Навіть вмерти за таку
(Тільки ти!) – за Мирославу,
Навіть з армії втекти,
Наплювать на честь і славу
По “Уставу”. Тільки ти!
Цілувались дуже п’янко –
Так жадалось люботи!
Люба дівчинко-львів’янко –
Привид в ночі самоти.
2
Лишився присмак гіркоти
Від випитої кави –
Мені ніколи не знайти
Тієї Мирослави!
Боків стремена вже не труть,
Розгублено підкови…
Мені ніколи не вернуть
Побачень тих святкових!
Ти вийшла заміж. Я також
З обиди одружився,
Тривожно жив на світі, бо ж
Тобою не нажився,
Не налюбився в давні дні,
Та не допив отрути
Солодкої… Тепер мені
Нічого не вернути!
Без цукру кава… Чорнота
Густішає на денці…
Не ти, сьогоднішня,
А та,
Колишня,
Плаче в серці.
